Йому плече намуляла рушниця –

Немало з боєм пройдено доріг!

Та дальній шлях все знову й знову сниться,

Хоч бій одгув і воїн переміг

      Спливатимуть роки, але ніколи події страшної і кривавої Великої Вітчизняної війни не перестануть нас вражати самовідданістю і жертовністю людей, які наближали День Перемоги. Паморозь лягла на їхні скроні, роки поорали зморшками мужні обличчя, але молодою залишилася душа. На жаль, все менше і менше з кожним днем залишається живих безпосередніх учасників Великої Вітчизняної. В нашому селі Добрянське їх залишилось двоє. Одному з них, Дудашу Івану Васильовичу, 27 березня виповнилось славних 90 років. В цей день до ювіляра завітали голова Добрянської сільської ради Токар І.М. та директор Добрянської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів, депутат районної ради Решетар І.Д. Ветеран розказав, що пішов воювати в 19 років. Був рядовим 4 Українського фронту, 151 полку. Разом з односельцями Думничем М.С., Янчієм І., Мандзюком В., Токарем В.М., воював на території Угорщини, Чехословаччини. Був поранений в плече і кисть руки, лікувався в Перемишлі, перемогу зустрів в м. Мукачів. Має більше 30 нагород, в тому числі орден «За му́жність», Медаль Жукова, орден Великої Вітчизняної війни І – ступеня. Гості привітали Івана Васильовича від імені всього села із гідно прожитими літами. Побажали міцного здоров’я, довгих років життя та радості від 2 дітей, 4 онуків та двох правнуків.

Думнич М.П., педагог – організатор школи