НАШІ ВРАЖЕННЯ ВІД  КОНКУРСУ «В ІМ’Я КОХАННЯ»

       14 лютого, у Валентинів день, ми побували на чудовому конкурсі, організатором  якого був Тячівський ЦДЮТ, а нашу школу представляв Думнич Михайло.

       Сидячи в залі, ще до початку конкурсу, ми хвилювалися за Мішу і ,як могли, підтримували його. Та коли він вийшов на сцену, ми зрозуміли, що хвилюватися немає чого, бо Міша стане переможцем. В кожному конкурсі він був незаперечним лідером, покоривши зал і членів журі своєю оригінальністю, безпосередністю і талантом. Група підтримки у складі Чорноокої Мар’яни, Шафар Яни, Токар Іветти, Майор Ангеліни, Сойми Тетяни, Магали Вікторії, Думнича Івана, Джугана Михайла, Токаря Богдана щиро вітає його з перемогою і бажає розвивати свій талант і радувати всіх наступними перемогами.  

      Дирекції школи щиро дякуємо за надану можливість побувати на такому чудовому святі.  

З повагою група підтримки.

Кожна людина ще змалку  на когось рівняється і когось наслідує. Я хотів би бути схожим на свого покійного прадідуся Токаря Василя Андрійовича, який в роки Великої Вітчизняної війни боровся проти фашизму. Молодим, зовсім  юним хлопчаком служив у чехословацьких військових частинах  під керівництвом генерала Л. Свободи. Він виконував звичайну військову службу. Був на фронті  і одержав перше поранення в голову. Його своєчасно було доставлено в Краківську лікарню. Так він залишився живим. Після лікування знову був відправлений на фронт і поранений вдруге, але вижив. Зустрів Велику Перемогу, повернувся додому. Працював і був добрим порадником молоді. Живим я його не пам’ятаю, бо він помер скоро.

Я любив змалечку слухати розповіді своєї бабусі про спогади тих далеких буремних років війни, які залишились від нього в її пам’яті.

Думнич Василь (8-Б клас)