Легенда про собачий зуб

 Згідно легенди, одного разу біг собі собака, спіткнувся і вдарився головою об землю. Розсердився він на землю, що, мовляв, йому ґулю набила на голові, і думає собі: зараз я їй покажу сякій-такій! Та й почав собака зі злості землю кусати. Цілком зрозуміло, землі хоч би що. А собака вкусив раз, вкусив другий, а за третім залишив зуб у землі, а там і другий. Бачить дурний собака, що зовсім без зубів зостанеться, та й перестав кусати. Через деякий час прийшла на землю грайлива весна. Розсіяла вона різні квіти, аж дивиться — із землі стирчать ікла собаки. Подумала весна: навіщо їм даремно пропадати. Торкнулася їх своєю чарівною паличкою-весняночкою, і проросли ікла гарними весняними квітами. І прозвали ці квіти в народі - собачий зуб.

Підсніжник

Підсніжник — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти  підсніжника - провісника весни. України.

Колись, дуже давно, квіти цвіли протягом року. Сніг падав на землю,але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотів сніг,щоб і на нього люди дивились й щоб ним, як квітами, милувалися. Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому відповіла: «Я червона, і все навкруги буде червоним»,- і не дала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички й нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертався він і до айстри, і до фіалки - і ніхто не допоміг снігу. Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору. І відтоді, коли сходить сніг, з’являються підсніжники. Неохоче відступає зима. Ще лежить сніг, іноді то завірюха вихолить, то вдарять морози, та все частіше настають відлиги. Ось-ось з’являться перші ніжні, наче виточені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні білосніжні квіти. То підсніжник білосніжний, або весняний (саме така його наукова назва).

Легенда про квітку Крокус

    Легенда розповідає про те, що житель Олімпу бог Гермес якось раз, змагаючись зі своїм другом Кроком, випадково вбив його. Оплакуючи, Гермес перетворив краплі його крові в прекрасні квіти Крокуси – такі ж красиві, яким був його друг.

Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий у німфу, і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака – в прекрасну рослину, яке згодом стало називатися шафраном.   Наукова назва цієї квітки - крокус Гейфеля - це зникаюча декоративна ранньовесняна рослина, занесена до Червоної книги України. У народі їх називають брандушками, маслянками або серенками.

Первоцвіт

        Росте первоцвіт на схилах, лісових галявинах, серед кущів. У народі кажуть, що саме він відкриває двері в добре, щедре літо. Зацвітає у травні, є гарним медоносом та багатим на вітаміни. Багато поетів присвятили йому натхненні рядки. На честь первоцвіту влаштовують свята і гуляння. Ця рослина в пошані в багатьох народів, і у кожного про неї своя легенда. Греки вважали, що первоцвіт здатний зціляти від усіх недугів і називали його "квіткою дванадцяти богів". На Русі первоцвіт любовно називали баранчиками. Був навіть такий звичай: кидати зірвані баранчики під ноги і топтати - на довголіття. У англійців первоцвіт улюблена квітка. Його вирощують у садах і на городах, беруть з собою в мандрівки, дарують коханим. За англійськими переказами, в первоцвіті ховаються гноми, і, якщо весною вийти на галявину, то можна почути, як із квітів доноситься хор ніжних голосів. Не змінилося ставлення до первоцвіту і в наші дні.

Білоцвіт весняний

   На початку березня, коли в Прикарпатті ще лежить сніг, у Закарпатті вже неподільно панує сонячна тепла весна, луки вкриваються чарівними білоквітими вишиванками — це розквітає білоцвіт. Своїми квітами рослина дещо схожа на підсніжник. Саме тому одна з німецьких назв її перекладається як великий підсніжник, а інша — березневий келих. Наукова назва роду походить від грецького слова leucos, що означав "білий” та ion — "фіалка”. Перша частина назви пов'язана з білим кольором квіток, а друга — з їхнім фіалковим ароматом. Науковий видовий епітет vernam походить від латинського слова "весняний”. Деякі наші народні назви також відображають ранньовесняне цвітіння рослини — скороспілка весняна, лісовий нарцис. Є й інші назви — дідух, жовтка. Остання назва виникла, певно, тому, що на пелюсточках квіток є жовтувато-зелені плями.

Проліска

     Проліска - найперша квітка, що зацвітає навесні.  Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно. Квіточка проліска має ніжні, видовжені, загострені на кінці пелюстки синього кольору. У неї ніжні, ледь чутні пахощі. Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози.

Зробимо Україну чистою

   Слово «довкілля» говорить само за себе: довкілля – це те, що оточує нас, те, чим ми дихаємо і живимося. Без природи та її ресурсів людство не зможе прожити і дня. 

    Як на мою думку, природа дала все можливе, аби людям було добре жити. Але виникає питання: що ж дала людина взамін природі?...
          Засмічені вулиці, ліси, міста, висушені річки,вирубані ліси. Винайдено багато нових приладів, які випромінюють негатив природі. Змінюючи її, ми руйнуємо природний стан довкілля і завдаємо шкоду самим собі.
          Зробивши нове відкриття чи машину за для комфорту людства, ми забуваємо, що приносимо шкоду фауні та флорі нашої планети. Тварини просто зникають внаслідок діяльності чи бездіяльності людини, суспільства.
          Цей список можна продовжувати, але завжди буде присутнє слово «людина…людина…людина».
          Людину створила природа ідеальною, а чи зможемо і ми зробити її такою ж ідеальною, не приборкуючи її до себе і для себе?
          Давайте леліяти і берегти нашу природу,нашу Землю, збагачувати вдосконалювати, робити щось не тільки за для себе, а й для інших! Думати не тільки про сьогоднішній день, а й про завтрашній.       
         Адже в цьому світі нікому і ніщо не належить, і ніхто не має права щось приборкувати за для себе. Якщо кожен із нас буде дотримуватися цих пріоритетів – нам вдасться зберегти природу і все живе на Землі! Не забувайте, що наша доля – це доля нашої рідної Землі.

 УЧНІ 7 КЛАСУ